Головні міфи Рашн Фідерейшн про Північноатлантичний альянс. Міф перший.

Обіцянки подібній цієї не було, і РФ жодного разу не надала письмових доказів на підтримку своєї усної заяви.

Усі офіційні рішення Північноатлантичного альянсу ухвалюються консенсусом і заносяться до письмового протоколу. Серед протоколів рішень НАТО немає жодної згаданої заяви Росії.

У додаток, під час надання уявної "обіцянки, Варшавський договір ще існував. До 1991 року країни-члени цієї організації не могли досягти спільного рішення щодо її розпуску. Тому немає жодних підстав стверджувати, що питання їхнього приєднання до НАТО могло стояти на порядку денному ще у 1989 році.

Цьому підтвердження слова колишнього президента Радянського Союзу Михайла Горбачова, який виступив 15 жовтня 2014 року в інтерв'ю "Российской газете" та "Russia Beyond the Headline":

Тема "розширення НАТО" взагалі не обговорювалася; у ті роки питання навіть не порушувалося. Я заявляю це з повною відповідальністю. Жодна східноєвропейська країна не порушувала це питання; навіть після того, як Варшавський договір припинив своє існування у 1991 році. Західні лідери також не порушували його.

Коли країни Центральної та Східної Європи подавали заявки на вступ до НАТО, це було їхнім вільним вибором, зробленим у відповідальності до демократичний національних процедур і після проведення необхідних реформ - на відміну до їхнього включення до Радянського блоку та Варшавського пакту, яке відбувалося в умовах військової окупації, однопартійної диктатури та брутального утиску інакодумців. А порівняння НАТО з Варшавським договором або Радянським блоком є чистою брехнею, що спотворює історію.