Загальноміське свято випускників 2015 у Голій Пристані

Випускники 2015 року

…І вчителя розчулена сльоза

Так і не вдалося нашим дітям умістити прощання зі школою у дві доби. Спочатку, 29 травня був останній дзвінок, окроплений легким весняним дощем; наступного дня – кількагодинне прощання кожного зі своїм навчальним закладом, а ввечері на випускників Голопристанських шкіл чекала річкова пристань, де мав відбутися загальноміський вечір випускників. Та й справді, прощання вимірюється не часом і не відстанню, а почуттями, які оповивають душі серпанком смутку.

Сідало сонце за Білогрудовим островом і кидало промені через Конку прямо на альтанку на річковій пристані, прикрашену вишитими рушниками та різнокольоровими кульками. Задовго до призначеного часу на пристані юрмилися люди: батьки, які вирішили не заважати дітям прощатися зі школою, друзі, уболівальники, просто численні городяни, кому захотілося хоч краєм ока зазирнути у чужу і пригадати власну юність. Метушилися працівники міського відділу культури та Палацу культури «Сузір’я», завершуючи останні приготування до урочистостей.

У призначений час майже одночасно з різних боків показалися колони випускників – з піснями, з веселими криками, з квітами та вигадливими повітряними кульками вони вийшли на центральну вулицю 1 Травня і зупинилися навпроти альтанки. А біля неї на своїх дітей чекали батьки з вишитими рушниками в руках, утворюючи з них своєрідний коридор, «горловиною» якого була альтанка, де напоготові чекали міський голова Анатолій Негра та секретар міської ради Людмила Лук’янченко. Тож коли випускники Голопристанської гімназії відкрили ходу крізь альтанку, Анатолій Петрович та Людмила Олександрівна кожному з них вручали по символічному дзвіночку та накази, а батьки посипали дорогу добірним зерном.

133 цьогорічних випускників, серед них 12 медалістів, пройшли через своєрідне чистилище і опинилися на просторій набережній, де їх зустрічало чи не все місто. Якраз медалістам під звуки Гімну довірили підняти Прапор України, а потім – прапор міста.

Випускники утворили своєрідне каре на річковій пристані, залишили тільки місце для самодіяльних артистів, а за ними тіснився густий натовп: кожному хотілося розгледіти «своїх» випускників, адже на ту мить вони були особливо гарними.

Коли вся площа сколихнулася від бурхливих оплесків та радісних криків, можна було не дошукуватися причини: це до юних вийшов мер – його щоразу зустрічають так. І не просто вийшов: Анатолій Петрович тримав на вишитому рушнику пишний коровай. Він тепло привітав випускників зі святом вступу в доросле життя, побажав усіх гараздів і попросив не забувати слова з гімну міста: «Де б я не був, незалежно від відстані, всюди я з гордістю, друзі, скажу: «Я із Херсонщини, з Голої Пристані, в серці свій край бережу!».

- Куди б не закинула вас доля, - сказав мер, - після отримання освіти повертайтеся додому. Тут на нас із вами чекає багато роботи по розбудові міста, рідного краю!

І при цих словах Анатолій Петрович низько вклонився шерензі випускників-медалістів і вручив їм святий хліб.

Довго тривала процедура нагородження випускників – за відмінне навчання, за успіхи в олімпіадах та спорті, за громадську активність, за любов до рідного краю. Та ще довшими і приємнішими були виступи молодших «колег» випускників, навіть батьки створили пісенну групу і піснею привітали своїх дітей. Зі зворушливими словами вдячності до вчителів, молодших друзів та всіх мешканців міста зверталися і випускники гімназії та трьох загальноосвітніх шкіл міста. Заблищали сльози на очах вчителів, плакали навіть ті, кого учні свого часу вважали безсердечними та кам’яними.

З напутнім словом до випускників звернулися начальник міського відділу освіти, молоді та спорту Наталія Плотнікова, благочинний Голопристанського округу, протоієрей Володимир. Випускники відповіли прощальним Шкільним вальсом. І злетіли у нічне небо різнокольорові повітряні кульки, тримаючи на невидимих підвісках плакат з написом: «Випуск 2015 року». А зразу ж по тому небо розкраяли, розсипалися вогні феєрверку, змішалися вгорі з зоряним сяйвом, неначе стверджуючи: серед безлічі стежин лише одна веде до зірок, віднайдіть її!

А потім… Потім почалася ніч випускників – час пізнання і прощання, віри і сподівання. Аж до сходу сонця нового життя.

Фото Наталії ЯРОВОЇ.