• Головна
  • Кого люблять батьки, вчителі і міністри? Частина 2
20:54, 5 грудня 2014 р.

Кого люблять батьки, вчителі і міністри? Частина 2

В нашій країні є унікальні люди, які вміють знайти і розкрити таланти дітей. Ці люди працюють в системі, так званих, позашкільних закладів – центрах дитячої творчості, дитячого туризму, спортивних, музичних, хореографічних, музичних школах, малій академії наук тощо. Моє глибоке переконання – позашкільна освіта в Україні повинна стати обов’язковою, як і загальна середня. Тому що саме в цих закладах розвиваються таланти. Тут навчають творчості. А саме творчість є основою конкурентоспроможності.

Для прикладу хочу поділитись інформацією про конкурс, який протягом останніх декілька років проводиться в Херсонській області напередодні Нового року – «Збережи живу ялинку – створи ялинку своїми руками». Фантазія дітей безмежна. Завдання дорослих – помітити талант, підказати дитині, допомогти спрямувати та розвинути його. Погляньте на декілька фото ялинок, які діти з різних сіл і міст нашої області створили в минулому році у великій кількості.

В цьому році конкурс вже розпочався. В ньому може взяти участь будь-яка дитина з нашої області. Якщо дитина буде з іншої області, або країни, то її робота буде також відзначена. Координатор проекту – Лисенко Ірина Миколаївна, начальник відділу позашкільних та інтернатних закладів, виховної роботи департаменту освіти і науки, молоді та спорту Херсонської облдержадміністрації (телефон 050 5526566).

В тому, що вчителі та керівники гуртків, які працюють з дітьми, люблять своїх вихованців і свою справу, я впевнений, як і в тому, що я люблю своїх дітей.

Пропоную всім папам і мамам, бабусям і дідусям разом із своїми діточками створити новорічні ялиночки,  ялинкові прикраси, створити своїми руками свято і любов у родині!

Бажаю всім гарних новорічних та Різдвяних свят!

З Вікіпедії:

В українській мові в дорадянські часи семантично розрізняли кохання як пристрасну емоцію та любов як слово загальнішого значення: кохання має тілесний та пристрасний контекст, любов може і не мати контексту пристрасті. Термін любов, зокрема, досить часто використовувався у контекстах «любов до Бога», «Божа любов» тощо Кохання і любов визначали або як стан особистості (закоханість), або як інтенціональну спрямованість на об'єкт любові: є суб'єкт і його почуття до іншого, при цьому виключався контекст «між», допускалася наявність одностороннього почуття кохання.

Так, у словнику Б. Грінченка кохання це:

  • любов, любовна пристрасть;
  • улюблений предмет, коханий або кохана;
  • виховання, плекання, вирощування (дітей, тварин, рослин).

У радянські часи слова кохання та любов визнали тотожними і почали визначати як почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі. Таким чином, було здійснено спробу елімінації теїстичного контексту слова «любов», а еротичну інтенціональність кохання обмежили суто гетеросексуальними почуттями (див. також гетеросексизм). Таке тлумачення слова можна побачити й у сучасних українських словниках, хоча це і не відповідає сучасній розмовній українській мові — воно вживається й у гомосексуальному контексті, а також до деяких інших стосунків. Також, доведено, що гомосексуали здатні до почуття кохання, як і гетеросексуали.

Серед інших смислових контекстів кохання слід відмітити такі:

  • стійке, інтенсивне почуття суб'єкта, фізіологічно зумовлене сексуальними потребами;
  • відчуття сильного сексуального та романтичного бажання і потягу до людини, з якою індивід схильний зробити пару;
  • сексуальна пристрасть, сексуальне спілкування, любовна поведінка;
  • почуття сильної прихильності, викликане принадливістю або захопленістю іншим, виключною сердечністю або відданістю до об'єкта;
  • ніжність до об'єкта;
  • емоційне відчуття схожості або спорідненості з об'єктом.

 

Любо́вь — чувство, свойственное человеку, глубокая привязанность к другому человеку или объекту, чувство глубокой симпатии.

Любовь рассматривается также как философская категория, в виде субъектного отношения, интимного избирательного чувства, направленного на предмет любви. Любовь выступает важнейшим субъективным индикатором счастья.

Любовь — одна из фундаментальных и общих тем в мировой культуре и искусстве. Рассуждения о любви и её анализ как явления восходят к древнейшим философским системам и литературным памятникам, известным людям.

 

Классификация форм любви

Различение отдельных типов любви можно видеть уже в древнегреческом языке:

  • «эрос» (др.-греч. ἔρως) — стихийная, восторженная влюблённость, в виде почитания, направленного на объект любви «снизу вверх» и не оставляющая места для жалости или снисхождения;
  • «филия» (др.-греч. φιλία) — любовь-дружба или любовь-приязнь, обусловленная социальными связями и личным выбором;
  • «сторге» (др.-греч. στοργή) — любовь-нежность, особенно семейная;
  • «агапэ» (др.-греч. ἀγάπη) — жертвенная любовь, безусловная любовь, в христианстве такова любовь Бога к человеку.

Также греками выделялось ещё 3 разновидности:

  • «людус» (лат. ludus) — любовь-игра до первых проявлений скуки, основанная на половом влечении и направленная на получение удовольствий;
  • «мания» (др.-греч. μανία) — любовь-одержимость, основа которой — страсть и ревность. Древние греки называли манию «безумием от богов»;
  • «прагма» (др.-греч. πράγμα) — рассудочная любовь, когда переживание этого чувства в человеке побуждается не сердечной привязанностью, а лишь в корыстных интересах с целью извлечения выгод и удобств.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Херсон #Национальный Конгресс родителей #воспитание #образование
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...