Російські імператори від Петра до Путіна очима українця. Єкатєріна І (1684-1727). Погляд херсонських істориків на нинішні події.

Насаджена на жердину голова Вілліма Монса «красувалася» на Троїцькій площі Санкт-Петербургу. Синюшне, вкрите трупними плямами тіло було виставлено поруч. Було вогко й холодно. Ішов дощ зі снігом. Цариця, кутаючись в шубу, не могла відвести очей від голови та жахливо перекошеного обличчя свого коханця. Листопадовим ранком, на місце страти камергера, її привіз чоловік. Пьотр І уважно спостерігав за реакцією дружини. Вона намагалася зберігати спокій й бути незворушною. Якби не дві чарки випитої горілки жіночка могла й не витримати цього важкого випробовування…

Марта Скавронська зналася на чоловіках. Ще до зустрічі зі своїм «царствєнним супругом» вона встигла побувати в обіймах багатьох мужчин. Спочатку це був шведський драгун Рабе, який побачив симпатичну «портомою» (прачку) та кухарку в домі марієнбурзького пастора Глюка. Рабе одружився з Мартою але незабаром загинув. Після смерті свого чоловіка жвавенька молода вдова, судячи з усього, горювала не довго. 1702 р., під час Північної війни Росії зі Швецією, російські війська захопили Марієнбург (сьогодні – територія Латвії). Тоді, під час окупації, Марта почала опановувати азами російської мови. Веселу вдову якось помітив граф Б. Шерємєтьєв і вона примусово потрапила до нього «в услуженіє» й стала його коханкою. Невдовзі їй вдалося сподобатися А. Мєншикову. Алєксандр Даніловіч, який не звик собі в чомусь відмовляти, забрав Марту у Шерємєтьєва...

У 1703 р. привабливу «портовою» побачив Пьотр. Цар-батюшка, незважаючи на свого друга Мєншикова, зробив її своєю наложницею. Всєя Русі вона прийшлася до душі, адже мала легку вдачу й могла знайти до нього підхід. Так, відомо, що Пьотр страждав на епілепсію, нова ж коханка вміла розгледіти ознаки насування приступу хвороби й зробити все необхідне для його полегшення. Також вона мала фантастичну здатність гасити гнів запального царя й взагалі була ласкавою й невибагливою.

Згодом Марта прийняла православ’я й стала Єкатєріной Алєксєєвной. Поступово її вплив на царя зростав. З далеких походів він писав їй зворушливі листи, визнавав народжених нею дітей. У 1712 р., невдовзі після повернення з Прутського походу, під час якого Єкатєріна супроводжувала Пєтра, цар обвінчався з нею. Імовірно він любив її.

У травні 1724 р. Пьотр коронував Єкатєріну імператорською короною. Майже всі тоді зрозуміли цей вчинок як бажання передати їй трон. Проте вже восени цар дізнався, що його кохана дружина зраджує йому з камергером Віллімом Монсом. Пьотр був у нестямі від люті. Романтичні стосунки скінчилися й між ними запанувало відчуження…

В останні роки життя імператор багато хворів. Його організм було підірвано алкоголем, развратом, непомірними розвагами та постійними походами. Він помер у Зимовому палаці у віці 52 років. Достеменно відомо, що причиною смерті стало запалення сечового міхура та загальне отруєння організму, викликане утрудненням сечовипускання з-за розвитку аденоми передміхурової залози. Це були наслідки перенесеної гонореї.

У січні 1725 р., одразу після смерті Пєтра, гвардійці на чолі з Мєншиковим, незважаючи на бажання інших сановників, що зібралися в ніч смерті імператора в Зимовому палаці, посадили Єкатєріну на престол. Так вона стала Єкатєріной І.

Державним діячем імператриця виявилася ніяким. Найвпливовішою людиною в імперії став А. Мєншиков. Країною також керували члени новоствореної Верховної таємної ради (1726). А чого ви очікували від малоосвіченої алкоголічки, схильної до розпусти та непомірних розваг? Вона практично не займалася справами й постійно щось святкувала. Щоденні бали та бенкети під її орудою тривали з вечора до ранку, п’янство при дворі було нормою життя. Правила Єкатєріна всього два роки. Здоров’я ще доволі молодої імператриці було підірвано поганими звичками та хворобами. Померла вона 6 травня 1727 р. у віці 43-х років.

Російська імперська політика щодо України за часів Єкатєріни І фактично не змінилася. Як відомо, Пьотр видав указ за яким усі українські гетьмани, після Богдана Хмельницького, оголошувалися зрадниками. А після смерті Івана Скоропадського (1722) цар взагалі заборонив обирати гетьмана. Також він створив Малоросійську колегію, яка мала керувати Гетьманщиною. Утім, після смерті першого імператора з’явилися плани щодо відновлення гетьманства. Чим було викликано таке поблажливе ставлення? Росія, під час підготовки нової війни з Османською імперією, не хотіла ускладнень на українських територіях. Також А. Мєншиков, який мав великі маєтки в Гетьманщині, був проти введення тут Малоросійською колегією прямого оподаткування. Отже, Мєншиков сприяв скасуванню Колегії та відновленню інституту гетьманства в Україні. Після смерті імператриці гетьманом обрали 73-річного Данила Апостола (1727). Новообраний гетьман скорився поїздкою до Петербурга на коронацію Пєтра ІІ й подав петицію про повернення Гетьманщині прав, викладених ще в договірних статтях Б. Хмельницького. У відповідь він отримав кодекс із 28 статей для врегулювання стосунків Гетьманщини з Росією («Рішительні пункти»). «Рішительні пункти» мали форму указу царського уряду гетьманові. Нові статті значно обмежували права та вольності України, а самому гетьманові надавалися права навіть менші ніж І. Скоропадському. Цей документ охоплював усі аспекти життя Гетьманщини й залишався чинним до скасування її автономії.

Слава Україні!

http://www.0552.ua/
Херсон Екатерина Петр история
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі