Протрузія та грижа диска хребта: чим відрізняються, як діагностують і які методи лікування застосовує нейрохірург

Біль у спині — один з найпоширеніших симптомів, з яким люди роками живуть, списуючи його на втому, сидячу роботу або «вік». Однак за звичним болем у попереку чи шиї нерідко стоїть серйозніша проблема: дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта, зокрема протрузія або грижа міжхребцевого диска. Ці стани принципово відрізняються за ступенем ураження і потребують різних підходів до лікування — від консервативної терапії до нейрохірургічного втручання. Якщо біль у спині не минає, віддає в ногу або руку, супроводжується онімінням чи слабкістю — це привід розібратися детально і звернутися за кваліфікованою консультацією щодо лікування захворювань хребта до фахівця.

Що таке дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта

Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта (ДДЗХ) — це група патологій, що об'єднує остеохондроз, протрузії та грижі міжхребцевих дисків, спондильоз, спондилолістез і фасеткову артропатію. Усі ці стани мають спільний механізм: поступове руйнування хрящової тканини диска, яке з часом призводить до зменшення його висоти, втрати амортизуючих властивостей і компресії навколишніх структур.

У здоровому стані міжхребцевий диск складається з пружного пульпозного ядра, оточеного щільним фіброзним кільцем. З віком, під впливом навантажень, порушення обміну речовин і гіподинамії пульпозне ядро зневоднюється, хрящова тканина втрачає еластичність, а фіброзне кільце починає розшаровуватися і тріскатися. Саме в цей момент і розвиваються протрузія та грижа — дві послідовні стадії одного дегенеративного процесу.

Найчастіше ДДЗХ уражають поперековий відділ хребта — через максимальне навантаження на нижні сегменти. На другому місці — шийний відділ, схильний до дегенерації через постійну статичну напругу і малорухливість. Грудний відділ уражається рідше завдяки стабілізуючому впливу ребер.

Протрузія диска: перша стадія руйнування

Протрузія — це початкова стадія руйнування міжхребцевого диска, при якій пульпозне ядро починає випинатися назовні, але фіброзне кільце залишається цілим. Диск деформується, виходить за межі тіл хребців, але його вміст ще не виходить у хребцевий канал.

Розміри протрузії мають клінічне значення: випинання до 3 мм, як правило, протікає безсимптомно або з помірним дискомфортом. При протрузії 4–6 мм починається подразнення нервових корінців, і з'являються характерні симптоми. При розмірах понад 6 мм протрузія наближається до грижі за своїм клінічним впливом.

Симптоми протрузії поперекового відділу включають тупий або гострий біль у попереку — люмбалгію, — який посилюється при тривалому сидінні, нахилах і підйомі тяжкості. Може виникати іррадіація болю по сідниці і стегну, м'язовий спазм паравертебральних м'язів, обмеження рухливості.

При протрузії шийного відділу пацієнти скаржаться на цервікалгію — біль у шиї, — оніміння і поколювання в пальцях рук, головний біль і запаморочення, пов'язані з порушенням кровотоку у хребетних артеріях. Консервативне лікування при протрузії ефективне в більшості випадків і дозволяє уникнути операції за умови своєчасного звернення до лікаря.

Грижа міжхребцевого диска: коли протрузія стає небезпечною

Грижа міжхребцевого диска виникає тоді, коли фіброзне кільце не витримує навантаження і розривається: пульпозне ядро або його фрагменти виходять у хребцевий канал і починають тиснути на нервові структури. Це якісно інший стан порівняно з протрузією — за інтенсивністю симптомів, ризиками та підходами до лікування.

Найнебезпечнішою формою є секвестрована грижа, при якій фрагмент пульпозного ядра повністю відривається від диска і вільно переміщується в хребцевому каналі. Такий секвестр здатний мігрувати, викликати масивне запалення і компресію одразу кількох корінців, що може призвести до важкого неврологічного дефіциту.

Корінцевий синдром — головний клінічний прояв грижі. При компресії нервового корінця виникає радикулопатія: інтенсивний стріляючий біль, що іррадіює по ходу нерва, оніміння, поколювання і слабкість у відповідній зоні іннервації. При грижі поперекового відділу на рівні L4–L5 та L5–S1 розвивається класичний ішіас: пекучий біль по задній поверхні стегна і гомілки, оніміння стопи, у важких випадках — парез розгиначів стопи («звисаюча стопа»).

При грижі шийного відділу на рівні C5–C6 пацієнти відчувають слабкість у руці, зниження рефлексів, оніміння великого і вказівного пальців. Провідникові розлади — найнебезпечніший варіант перебігу: якщо грижа тисне не на корінець, а безпосередньо на спинний мозок, можуть розвиватися парез або параліч кінцівок, порушення функції тазових органів. Це абсолютне показання до термінового нейрохірургічного втручання.

Чим відрізняється протрузія від грижі: практичне порівняння

Головна анатомічна відмінність між протрузією і грижею — цілісність фіброзного кільця. При протрузії кільце деформоване, але не розірване: пульпозне ядро випинає його зсередини, проте залишається в межах диска. При грижі фіброзне кільце розірване і вміст диска виходить назовні.

Ця анатомічна різниця визначає різницю в симптомах: протрузія частіше дає хронічний помірний біль і дискомфорт, тоді як грижа — гострий або підгострий больовий синдром з виразним неврологічним компонентом: онімінням, слабкістю, зміною рефлексів. Корінцевий синдром з іррадіацією болю по кінцівці — ознака, яка вже з високою вірогідністю вказує на грижу, а не протрузію.

Різниця в підходах до лікування також суттєва. Протрузія в більшості випадків успішно лікується консервативно: правильно підібрана терапія дозволяє зупинити прогресування і повністю усунути симптоми. При грижі консервативне лікування також є першим кроком, але при вираженому неврологічному дефіциті, відсутності ефекту від терапії протягом 6–8 тижнів або при провідникових розладах — показана консультація нейрохірурга для вирішення питання про операцію. Самодіагностика і самолікування при цих станах небезпечні: без МРТ хребта неможливо точно встановити ні діагноз, ні стадію, ні оптимальну тактику.

Діагностика протрузій і гриж хребта: що показує МРТ

МРТ хребта є золотим стандартом діагностики ДДЗХ і обов'язковим дослідженням перед будь-яким видом лікування. На магнітно-резонансних знімках чітко візуалізуються розміри і напрямок випинання диска, стан хрящової тканини і пульпозного ядра, ступінь компресії нервових корінців і спинного мозку, наявність секвестру і його міграція. МРТ дозволяє точно визначити рівень ураження, що критично для планування операції.

КТ хребта призначають як доповнення до МРТ або при протипоказаннях до магнітно-резонансного дослідження. КТ краще візуалізує кісткові структури, дозволяє оцінити ступінь кальцифікації грижі і стан фасеткових суглобів. При плануванні стабілізуючих операцій КТ є обов'язковим.

Неврологічний огляд доповнює інструментальну діагностику: лікар оцінює рефлекси, м'язову силу в кінцівках, зони порушення чутливості і координацію. Ці дані дозволяють зіставити клінічну картину з даними МРТ і визначити, який саме корінець або рівень спинного мозку залучений у патологічний процес.

Електроміографія призначається при підозрі на значне ураження нервового корінця: дослідження оцінює швидкість проведення імпульсу по нерву і дозволяє визначити ступінь аксонального ушкодження. Консультація нейрохірурга необхідна тоді, коли невролог виявляє виражений неврологічний дефіцит, консервативне лікування не дає результату або МРТ показує великий розмір грижі з компресією спинного мозку.

Консервативне лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта

Консервативне лікування є першим і обов'язковим етапом терапії ДДЗХ при відсутності абсолютних показань до операції. Воно спрямоване на усунення больового синдрому, зменшення запалення і набряку нервових структур, відновлення рухливості і зміцнення м'язового корсету хребта.

• медикаментозна терапія: НПЗП знімають запалення і біль, міорелаксанти усувають м'язовий спазм, нейропротектори підтримують функцію нервової тканини, хондропротектори сповільнюють дегенерацію хрящової тканини диска
• паравертебральні блокади та епідуральні ін'єкції кортикостероїдів застосовуються при вираженому больовому синдромі, резистентному до таблетованих препаратів — вони швидко знімають запалення безпосередньо в зоні компресії корінця
• фізіотерапія: електрофорез, магнітотерапія, ультразвук — покращують мікроциркуляцію, зменшують набряк і прискорюють відновлення тканин
• лікувальна фізкультура — ключовий елемент довгострокового лікування: правильно підібрані вправи зміцнюють м'язовий корсет і знижують навантаження на диски
• масаж і мануальна терапія при протрузіях можуть ефективно знімати м'язовий спазм і покращувати рухливість, однак при великих грижах і нестабільності хребта є протипоказаними
• ортопедичні засоби: напівжорсткий корсет або поперековий пояс у гострому періоді знижують навантаження на уражений сегмент; ортопедичний матрац забезпечує правильне положення хребта під час сну

Критерієм ефективності консервативного лікування є суттєве зменшення больового синдрому і регрес неврологічної симптоматики протягом 6–8 тижнів. Якщо за цей час стан не покращується або погіршується — показана консультація нейрохірурга для розгляду хірургічного втручання.

Хірургічне лікування гриж і протрузій хребта: сучасні методи нейрохірурга

Сучасна нейрохірургія хребта пройшла шлях від відкритих травматичних операцій до точних малоінвазивних втручань, які дозволяють видалити грижу або стабілізувати хребет через мінімальний доступ з коротким відновлювальним періодом. Вибір методу залежить від розміру і локалізації грижі, наявності нестабільності хребта і загального стану пацієнта.

• мікродискектомія — золотий стандарт хірургічного лікування гриж поперекового відділу: через розріз 2–3 см нейрохірург під мікроскопом видаляє фрагменти грижі, що тиснуть на корінець; ефективність при корінцевому синдромі перевищує 90%
• ендоскопічна дискектомія — найменш інвазивний метод: втручання виконується через тубус діаметром 7–8 мм під ендоскопічним контролем; пацієнт може вставати вже наступного дня після операції
• нуклеопластика та лазерна вапоризація — малоінвазивні процедури при протрузіях і невеликих грижах без секвестрації: через голку під контролем КТ або рентгена частину пульпозного ядра видаляють або випаровують, знижуючи тиск усередині диска
• стабілізуючі операції із встановленням імплантів показані при нестабільності хребта, спондилолістезі або після видалення великих гриж із руйнуванням диска — між хребцями встановлюється кейдж або транспедикулярна система
• протезування міжхребцевого диска — альтернатива стабілізації при ураженні шийного відділу: штучний диск зберігає рухливість сегмента і знижує навантаження на сусідні рівні

Реабілітація після операції залежить від методу втручання. Після ендоскопічної дискектомії пацієнт виписується через 1–2 дні, після мікродискектомії — через 3–5 днів. Повернення до легкої роботи можливе через 2–4 тижні, до фізичної праці — через 6–8 тижнів. Лікувальна фізкультура і зміцнення м'язового корсету є обов'язковою частиною реабілітації і знижують ризик рецидиву грижі на тому ж або суміжному рівні.

Запис до нейрохірурга при болях у спині та грижі диска

Біль у спині, що не минає, оніміння в кінцівках або слабкість м'язів — це симптоми, при яких зволікання може призвести до незворотного неврологічного дефіциту. Якщо консервативне лікування не дає результату або МРТ показало значну грижу з компресією нервових структур — важливо отримати консультацію досвідченого нейрохірурга, який спеціалізується саме на патології хребта.

Записатися на консультацію до нейрохірурга Олексія Леонтьєва можна на сайті leontiev-oleksii.com.ua. Переваги звернення до цього фахівця:

• експертна діагностика з детальним аналізом МРТ хребта і підбором оптимальної тактики — консервативної або хірургічної — з урахуванням індивідуальної клінічної картини
• застосування сучасних малоінвазивних і мікрохірургічних методів: ендоскопічна дискектомія, мікродискектомія, нуклеопластика, стабілізуючі операції
• індивідуальний підхід до кожного пацієнта: рішення про операцію приймається тільки тоді, коли всі консервативні можливості вичерпані або є абсолютні показання до втручання
• великий практичний досвід нейрохірурга у лікуванні гриж і протрузій різних відділів хребта
• повний супровід на всіх етапах: від первинної консультації та планування операції до виписки і реабілітаційного контролю

Не терпіть біль і не відкладайте звернення до фахівця — чим раніше встановлено діагноз, тим більше шансів на повне відновлення без ускладнень. Запишіться на консультацію на сайті leontiev-oleksii.com.ua і отримайте фахову відповідь щодо вашої ситуації від досвідченого нейрохірурга.

Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. При болях у спині та неврологічних симптомах зверніться до фахівця.