Як повертається до життя деокуповане Високопілля на Херсонщині, - ФОТО, ВІДЕО

Високопілля Херсонської області було окуповано російськими військами 6 місяців. Зараз життя в населеному пункті потроху відновлюється – люди повертаються додому та намагаються відбудовувати своє житло, в розтрощених окупантами магазинах наводять порядок та привозять необхідні мешканцям громади товари.

Про це журналістці 0564.ua розповіли у Високопіллі місцеві мешканці.

65-річна Ольга Петрівна не встигла одразу виїхати і була в окупації 2 місяці:

-Жили в підвалі, бо зразу в перший день «прильотів» попали прямо до нас. Так як не було нам де жити, то одразу в підвал пішли. Там ні світла, ні води, ні інтернету - ніде нічого не було. Добре, що дощик йшов, то ми пили дощову водичку. Їли те, що вдома залишилось - якусь картоплину, бувало нічого, а бувало ще якусь бурячину та картоплину на цеглини поставили, зварили, та й вінегрет. Так старалися держатися.

Жінка проживала одна у Високопіллі. Її донька – в Зеленодольску живе, а син - у Миколаєві. Ольга Петрівна після першого «прильоту» перейшла жити у підвал разом зі своєю сусідкою, яка теж сама проживала.

-У нас там така територія, що немає людей, оце ми тільки вдвох, бо всі раніше повиходили. А нас не випускали ніде.

За словами Ольги Петрівни, їх вже пізніше випускали в Зеленодольськ придбати ліки в аптеці чи якісь продукти, але  при цьому забирали паспорт.

-Щоб назад вернулися. Кажуть: не вернетесь назад, ми вашу родину розстріляємо.  А я ж знаю, що в мене тут нема нікого. І ото пішла собі потихеньку, та й до Зеленодольська дійшла. Оце пішки йшла, а всю дорогу стріляли і бахкали.

Хитрістю жінці вдалось вибратись до Зеленодольська і не лишати окупантам свої документи.

- Паспорт спочатку в мене забрали, а потім кажуть: купить нам цигарки і принесіть. А я кажу: хлопці, я візьму за свої цигарки вам куплю, а ви тільки віддайте мені паспорт, бо мало лі шо.  А сама думаю: та зараз, буду вам оце ще цигарки покупати, щоб ви поставилися, сволочі, падлюки такі.

Таким чином Ольга Петрівна вирвалась разом із сусідкою з окупації.

Жінка і досі живе у Зеленодольську, знімає квартиру, адже у Високопіллі її будинок розбили. Його можна відновити, каже Ольга Петрівна, але щоб добитися ремонту, треба бігати, шукати.

-А я зараз попутками приїхала, здоров'я немає. Я ж не можу їздити кожен день сюди. Якби я сиділа тут, то можна було б потихеньку щось робити. Та ще ж треба мати за що робити, тому що якщо ти тут не живеш, то навіть у «Червоного хреста» допомога не положена, дають тільки тим, хто тут живе.  

За словами Ольги Петрівни, після того, як вона виїхала з окупованого селища, її будинок ще більше розтрощили та обікрали:

-Коли я приїхала, то в хаті вже було все розтрощено - речі розкидані, фотографії чоловіка, що він служив в армії, пошматували. Все побите в хаті, все перевернуте, вони все повитягували, нічого не залишилось. В  мене ще були цілі два вікна у веранді, а тоді вже приїхала, то вікна були вибиті, хоча вже ж так не стріляли. Видно, що те саме скло чи прикладом, чи чим розбили.  Там ванна стояла, унітаз, пральна машинка. Унітаза вже немає, пральна машинка, правда, зберіглась,  а унітаза нема, присісти надо десь було, - сміючись додає Ольга Петрівна.

Як би добре не було жінці в Зеленодольську, а хочеться повернутись додому.

-Звичайно, сюди тягне. Звичайно, сюди хочу повернутися. Вже такі роки, що сили не вистачить щось доробити там та немає й за що. Були б гроші, то наняла б людину і вони б за місяць все тут робили.  А так буду отако.

Потроху у Високопілля повертаються громадяни, які змогли вибратись із окупації, а з ними повертається і бізнес. Місцева крамниця, яку пограбували та підпалили російські війська ще навесні, вже працює і в ній можна придбати все, що треба місцевим.

Продавчиня Вероніка в продуктовому магазині каже, що найчастіше покупають люди овочі, м'ясо курки та  свинину. За словами жінки, вони працюють вже третій місяць і зараз людей трошки більше стає.

Місцеві мешканці кажуть, що в магазинах все є, тільки жити їм нема де.

Світлана - власниця будівлі, де на першому поверсі розташований продуктовий магазин, а на другому раніше були торгівельні площі, де підприємці торгували всім, що потребували люди (одяг, техніка і інше). За словами жінки, всі дуже скучили і дуже хотіли додому, тому після окупації вже почали повертатися потроху і відновлювати роботу бізнесу.

-Люди повертаються і кажуть, що додому хочуть.

Світлана прибула в окупації 2 місяці, але згадувати про це не хоче.

В планах на найближче майбутнє -  зробити ремонт, другий поверх відновити.

-І будинок добудувати, щоб дітей, внуків забрати, бо зараз немає де жити тут.

У Світлани двоє внуків, які проживають у Кривому Розі у її матері. А сама жінка зараз живе у Високопіллі у квартирі своєї доньки, бо її власний будинок один згорів від «прильоту», а в іншому, за словами Світлани, просто неможливо зараз жити.

Приміщення, яким володіє Світлана, окупанти підпалили без будь-якої причини. Зараз вже там трошки прибрали, винесли частину сміття, але роботи ще багато. Жінка ледь стримує сльози, згадуючи, скільки сил було вкладено в це приміщення.

Світлана сподівається, що за два роки зробить ремонт на другому поверсі і відновлять торгівельні площі. Руки жінка не опускає. Вона показала паперову квітку і  каже, що коли прийшли прибирати після пожежі, то дуже здивувалися, побачивши її посеред згарища:

-Ми прийшли і побачили, що вона отак стоїть і вирішили:  значить, все буде Україна і життя продовжується!

Журналістка - Тетяна Якушевська 

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.