"Ми переможемо, тому що ця війна обʼєднує у боротьбі справжніх!", - у 17 Криворізькій танковій бригаді служить актор, який зіграв у фільмах "Черкаси" та "Кіборги", - ВІДЕО

Роман Семисал - актор, який, серед іншого, зіграв у фільмах "Черкаси" та "Кіборги", з 24 лютого знову, як і у 2014-му, в лавах ЗСУ.  Ми переможемо, тому що ця війна обʼєднує у боротьбі справжніх!

Про це повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на відео, поширене на  Facebook-сторінці Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

"Для мене було принципово не гріти одне місце десь у Києві, а бути поближче десь до лінії зіткнення", - каже актор.

"Мене неодноразово питали: "А як почувається митець на війні?  Та так само, як і всі. Ми такі ж тут прості солдати, як і решта... Єдине, чого я остерігаюся, щоб зі мною тут не носилися, як з першим яйцем, щоб з мене пилинки не здували... Хоча іноді відсуваю таке обережне до мене ставлення, чого б мені хотілося б уникнути", - зазначає Роман.

Питання утвердження українськості було важливим для нього і до служби у лавах ЗСУ.

"... Для мене було принциповим зніматися саме українськю. Коли мене кудись запрошували, а запрошували мене (ну морда у мене така) грати чесних міліціонерів, я питав, що за роль, а мені казали - канєшно па-руські, а я казав: "Тоді звичайно, я відмовдяюсь", - зазначає боєць.

"Я категорично протип героїзму. Бо героїзм починається там, де закінчується професіоналізм. Тому що воювати треба з мінімальними втратами,  високотехнологічними способами, а не за рахунок людських життів. Те, що Герої є - це прекрасно, але я проти героїзму. Треба бути професіоналом", - додає Роман.

Ось як він характеризує противника:

"Я навіть говорити про них нічого не хочу, бо це - абсолютні покидьки. І крапка.

 Це ворог, який не гідний поваги. Вони ж виплекали цей культ перемоги і культ військової величі , імперської величі росії. Вони ж кували, починаючи з Пушкіна який писав листи єрмолаїву, який кров'ю заливав Кавказ, просився бути його літописцем, ад'ютантом, всюди перебувати разом із ним... 

Потім Лєрмонтова, який оспівав по суті грандіозну поразку, а нам це підносили у школі, як величезну якусь перемогу. Ну і так далі і так далі...".

Роман поділився планами на майбутнє:

"Після Перемоги я б по-інакшому почав спілкуватися з моїм молодшим сином. Я надто вимогливо з ним поводився. Якщо все буде нормально, я повернуся живий, то звичайно я перегляну свою лінію виховання щодо молодшого сина".

"Я не знаю, кому я це адресую, напевно тим людям, які, як і я, розраховували на швидку перемогу. І зараз у мене питають: "Ти ж казав до літа...".  Я тепер кажу: " Я не знаю коли, але ми неодмінно переможемо. Тільки для цього треба усім напружитись.  Не лише нам, солдатам, не лише волонтерам, а й людям. Навіть якщо у них немає змоги, окрім фінансово допомагати, чи роботою допомагати армії. Просто треба набратися терпіння, розуміти, що будуть ще втрати... Це війна, ми живемо в іншій реальності, і очікувати дива не варто.

Повірте, те, що роблять наші хлопці, це просто вже зараз - диво. 

Якби я не говорив, що треба воювати мозком, залізом, а  не людьми, але, все одно, у нас величзна кількість героїв. І те, що вони роблять, це вже - подвиг.

Нам просто всім треба набратись терпіння до Перемоги".