Холодна війна завершилася близько 20 років тому. Війна характеризувалась протистоянням декількох ідеологічних блоків, які базували свою армію в Європі та намагались взяти на себе домінуючу роль у політичних, військових та економіних стосунках. У ті часи тільки одна країна спробувала "позмагатися" з європейськими сусідами - Радянський Союз.
У сучасному світі не існує конкуруючих ідеологічних блоків: Росія не має ні переконливої ідеології, яку вона могла б експортувати, ні реальних союзників, які підтримували б її агресивні дії в Україні та довкола. Під час голосування на засіданнях Генеральної асамблеї ООН, 23 березня 2014 року, 100 країн проголосували проти незаконної спроби Росії анексувати Крим, і лише 10, окрім Росії, підтримали її.
Завершення холодної війни було перемогою для народів Центральної і Східної Європи та колишнього Радянського Союзу і відкрило шлях до подолання поділу Європи. Під час історичних зустрічей на найвищому рівні , що відбувались в роки після падіння Берлінського муру, Росія відіграла свою роль у розбудові нової, інклюзивної архітектури європейської безпеки, зокрема щодо Європейської хартії, створення ОБСЄ та Основоположного акту НАТО-Росія.
Впродовж останніх десятиріч НАТО запропонувала Росія ряд ініціатив партнерства, що увінчалося заснуванням Ради НАТО-Росія у 2002 році. Жодній іншій країні не надавалась можливість мати настільки привілейовані відносини з НАТО.
Як заявили голови держав та урядів країн НАТО на Уельському саміті у вересні: "Альянс не прагне конфронтації і не становить загрози для Росії. Але ми не можемо і не будемо поступатись принципам, на яких ґрунтується наш Альянс та безпека Європи і Північної Америки".
У цьому полягає офіційна політика НАТО, що була визначена на найвищому рівні керівництва Альянсу і підтверджується усіма діями цієї організації.
Ряд статей "Головні міфи Рашн Фідерейшн про Північноатлантичний альянс..." підготовлений за матеріалами North Atlantic Treaty Organization.