Відповідно до статті 1 Гельсінського заключного акту, на засадах якого у 1975 році було засновано Організацію з безпеки та співробітництва в Європі, кожна країна має право вирішувати, "належати чи не належати до міжнародних організація, бути чи не бути учасником двосторонніх або багатосторонньої договорів, включно з правом бути або не бути учасником союзних договорів". Усі країни-члени ОБСЄ зобов'язалися дотримуватись цих принципів.
Відповідно до вказаних принципів, Україна має право самостійно вирішувати питання щодо участі у будь-яких союзних договорах, включно з Північноатлантичним договором.
До того ж, підписавши Основоположний акт, Росія зобов'язалась дотримуватись принципів "поваги суверенітету, незалежності та територіальної цілісності усіх держав і їх невід'ємного права вибирати засоби забезпечення власної безпеки".
Відповідно, Україна має право самостійно вирішувати питання свого членства у тому чи іншому альянсі, а Росія, з огляду на неодноразово підтверджену нею власну згоду з цим принципом, не має права вказувати їй, який вибір робити.