Школа ХХI століття: зміни в контексті розвитку інформаційного суспільства. Частина 3

5. Наступність у вихованні, навчанні та розвитку дітей

Проблема: найважливішою особливістю школи інформацій­ного суспільства є ефективна наступ­ність на всіх ступенях виховання, навчання та розвитку дітей. На жаль, цей напрям роботи в багатьох освітніх установах перебуває на незадовіль­ному рівні.

Цей пілотний проект ґрунтовано на засадах гуманного, дбай­ливого ставлення до людської особис­тості, що передбачає ефек­тивні методики та технології здійснення наступності, як тради­ційні, так і оригінальні, авторські:

a)      створення установ типу «дитячий садок — школа», які дають значні можливості для продук­тивної наступності між освітні­ми ступенями (наступністю «по горизонталі») й усе­редині цих ступенів (наступністю «по вертикалі»);

b)     технологія наступності «по горизонталі», що полягає в на­лагодженні партнерських відно­син між членами педагогічних команд, сформованих із учителів, які працюють у конкрет­ному класі, як між собою, так і з батьками учнів, а також у систематичному обміні значу­щою інформацією про дитину з метою формування єдиного підходу до неї з боку зацікав­лених дорослих;

c)      авторська технологія здійснення наступності «по вертикалі», що полягає в спільній роботі з дошкільниками вихователя підготовчої групи та майбутнього вчителя першого класу (пе­дагогічний дует) протягом 4–6 місяців;

d)     аналогічна авторська технологія роботи із учнями 4-х класів їхнього вчителя разом із майбут­нім керівником педагогічної команди 5-го класу, майбутніми тьюторами й вчите­лями-предметниками.

 Неабияке значення щодо поліпшення наступності в концеп­ції ЗКПТ надано роботі медико-психо­лого-педагогічного конси­ліуму та використанню індивідуальних психолого-педагогічних карт уч­нів.

6. Реальний три/полілінгвізм як критерій якості шкільної освіти

Проблема: за умов інформаційного суспільства жителя об’єднаної Європи не можна вважати освіченим, якщо він не знає, щонайменше, ще двох мов, окрім рідної, одна з яких — англійська (французька). Наразі лише деякі спеціалізовані освітні установи 15 Міжнародний пілотний соціа­льно-педагогічний проект «Школа ХХ століття» забезпечують задовільне опанування учнями двох і більше не­рідних мов.

У роки, наступні після отримання країнами СНД незалеж­ності, в цьому напрямі відбулося мало позитивних змін. Разом із тим зростає протиріччя між бажанням чималої кількості учнів опану­вати іноземні мови та труднощами реалізувати це за умов масової школи. Таке протиріччя стало причиною переходу цього освітнього напряму в сферу тіньової економіки.

Діти представників національних меншин (молдован, болгар та ін.), які мешкають в Україні, пере­бувають ще в складнішому становищі. Їм необхідно опанувати три мови (українську, росій­ську, англійську/французьку), крім рідної.

Концепція ЗКПТ передбачає систему заходів щодо приве­дення мовної ситуації в певній установі до європейської норми:

a)      послідовне освоєння трьох (чотирьох) мов і викладання на­вчальних предметів цими мо­вами протягом усього періоду навчання з початку 3 (4) класів;

b)     реалізацію принципу полілінгвізму з урахуванням низки умов:

      опанування дітьми нерідних мов починається в дошкільних установах у відповідному сенси­тивному періоді розвитку дитини (3–5 років) й обов’язково в неформальному режимі;

      вивчення рідної мови випереджає вивчення нерідних мов на 2–3 роки;

      етапи, методи та технології освоєння нерідних мов аналогічні до тих, які застосовують під час вивчення рідної мови, з фор­муванням відповідного середовища вільного спілкування;

      технології вивчення нерідних мов мають бути різнома­нітними та привабливими для дітей (ін­тегровані/бінарні заняття/уроки з музикою, театром, фізкультурою, ди­дактичними іг­рами тощо) та використовувати оздоровчо- лінгвістичні табори, створення білінгвістичного середовища в сім’ях тощо);

      освоєння нерідних мов слід здійснювати інтегровано з історією та культурою відповідних країн і народів;

      використання нерідних мов у вигляді міжпредметних зв’язків на уроках різних дисциплін;

      використання мнемотехнічних прийомів для швидкого та міцного запам’ятовування інозем­них слів, словосполу­чень, зміни форм дієслів (в англійській мові) тощо;

   використання/виконання пісень нерідними мовами під час динамічних пауз на уроках різ­них дисциплін;

c) відповідно до концепції ЗКПТ під час освоєння нерідних мов діти проходять чотири обов’язкових етапи. Для реалізації цих етапів використовують спеціальні методики й авторські освітні технології[1].

7. Новий підхід до формування загальних (надпредметних) навчальних умінь

Проблема: серед пріоритетів інформаційного суспільства на першому плані перебуває здатність людей до безперервної освіти протягом життя. У зв’язку з цим особливого значення набуває фо­рмування в шкільні роки вміння продуктивно на­вчатися та займатись самоосвітою. На жаль, цьому аспекту роботи чимало педагогів і керівників освітніх установ не на­дають належної уваги.

Відповідно до концепції ЗКПТ всі загальні (надпредметні) вміння, навички, способи та прийоми навчально-пізнавальної ді­яльності розподілено на три типи: навчально-управлінські вміння; навча­льно-інформаційні вміння, необхідні для одержання й опра­цювання навчальної інформації; навча­льно-логічні вміння, завдяки яким здійснюють різні розумові операції.

Навчання загальних навчальних умінь у ЗКПТ пов’язане з такими умовами:

a)      сучасне розуміння проблеми, значно ширше, ніж її тракту­ють у багатьох освітніх установах країни;

b)     високий рівень опанування зазначених умінь, що дозволяє учням вільно використовувати їх у процесі вивчення кількох мов;

c)      опанування необхідних інформаційних технологій і використання їх під час вивчення різ­них навчальних дисциплін;

d)     формування в учнів умінь рефлексувати власну діяльність, тобто вміння об’єктивно оціню­вати себе ніби «з боку».

 Крім освоєння традиційних загальних навчальних умінь, учні ЗКПТ навчаються:

a)      продуктивно працювати за допомогою комп’ютера («сліпий» метод друку тощо);

b)     самостійно та ґрунтовно працювати з текстами;

c)      знаходити та продуктивно використовувати інформацію (розуміти, пояснювати, оціню­вати, інтерпретувати, робити висновки, формулювати гіпотези, висловлювати судження, дискутувати тощо);

d)     запам’ятовувати та засвоювати чималі обсяги інформації за допомогою технології мнемотех­ніки;

e)      виконувати завдання в нестандартних форматах.

 Також у роботі ЗКПТ особливої уваги надано:

a)      функціональній підготовці учнів — умінню продуктивно ко­ристуватися доступними джерелами інформації;

b)     вивченню та використанню принципів і технологій сучасного тайм-менеджменту;

c)      розвитку критичного мислення й умінню вільно застосову­вати свої знання в реальних нестан­дартних ситуаціях;

d)     освоєнню демократичних цінностей, знанню своїх прав і обов’язків;

e)      формуванню комунікативної культури, умінню працювати в групі, команді тощо.

[1] Детальніше - див.: Федорец, Н. Авторская образовательная концеп­ция «Интеллигентность». - Кишинэу: Pontos, 2007; або: Федорець, М. Авторська освітня концепція «Інтелігентність» // Управління школою. - Основа. -2009. -№ 3.