Кого люблять батьки, вчителі і міністри? Частина 1

Чому саме так стоїть питання? Розпочинаючи будь-яку справу дуже важливо, щоб всі її учасники знали і розуміли мету, цілі і завдання. Ще краще, коли учасники мають спільну мету. Якщо ж у кожного буде своя мета, яка відрізняється від загальної, то, скоріш за все, ніхто не досягне ні загальної, ні своєї мети.

В нашій родині в наступному році відбудеться велика подія – молодший син Тимофій іде до першого класу. Ми з дружиною, старшими братами, сестрами, бабусями дуже любимо нашу дитину. Для нас важливо, щоб і в школі його полюбили вчителі. А чи важливо для нас, щоб нашого Тимофія любив міністр освіти та Президент України? Про це, як і більшість батьків нашої країни, ми ніколи не думали.

Нинішній міністр – Квіт Сергій Миронович вже попрацював 9 місяців. Це дуже символічний час, за який, зазвичай, з’являється нове життя. Я особисто з великою повагою ставлюся до цього державного службовця. Він талановитий, освічений,  ерудований, чесний, порядний, фізично і розумово гарно розвинений. Але за 9 місяців в освіті та науці України нового життя не з’явилось.

Звісно, що про існування нашого Тимофія міністр не знає, а якби й знав, то не обов’язково, що полюбив би. А чому? Можливо тому, що міністр дуже зайнятий реформуванням системи освіти. І це дуже добре, тому що і нам конче потрібно, щоб освіта для нашої дитини була якісною, виховання – патріотичним, а перебування в освітньому закладі – безпечним для життя та здоров’я. І це нас, як і всіх батьків України, об’єднує з міністром.

Але нам дуже важливо, щоб високопосадовець полюбив нашу дитину не менше, ніж «Реформу освіти». Якщо Реформа  стане йому ріднішою, то його метою може стати не створення умов для конкретної дитини та дітей країни, а захоплюючий, творчий процес змінювати все і всіх.

Дуже важливо не тільки знати мету реформ, але й час її досягнення. Історія України знає різних реформаторів. Нажаль, результати багатьох з них дуже відрізнялись від  гарних задумів та проголошених ідей. Не будемо згадувати далекі часи. У 80-ті роки минулого століття виникло чудове слово «перебудова (пєрєстройка)». Михайло Горбачов, генеральний секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, перший Президент Радянського Союзу, головний ідеолог і стратег самої масштабної реформи – «пєрєстройкі» ставив певну мету, завдання. Але і у самому жахливому сні не міг тоді уявити її справжні результати.

Та була в той час одна людина, яка не тільки мала уяву про наслідки перебудови та реформ Радянського Союзу 80-х років, але яка планувала, чітко вибудовувала у часі кожен конкретний крок, і досягла очікуваного результату – руйнації великої імперії Радянського Союзу і зміни геополітичної карти світу. Ця людина – геніальний політолог, видатний державний службовець Збігнев Бжезінський. Колишній Радник з національної безпеки Президента США Джиммі Картера, а нині радник Центру стратегічних і міжнародних студій. Поряд з Генрі Кіссінджером та Самуелем Гантінгтоном він вважається одним з найвпливовіших геостратегів США. Народився у Варшаві (за деякими джерелами – в Харкові, за місцем служби батька, або  у Львові). Його батько, Тадеуш Бжезінський, був польським дипломатом, народився в 1896 р. в Золочеві, що на Львівщині. Після призначення батька в 1938 р., переїхав до Канади. Одержав ступінь бакалавра та магістра в Університеті Мак-Ґілла (відповідно в 1949 та 1950 р.), згодом — ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті 1953 р. В 1958 р. одержав громадянство США.

(Рекомендую всім почитати і послухати виступи Збігнева Бжезінського про сучасні події в Україні та Росії.)

Так от реформа української освіти, як вона відбувається сьогодні, якщо зазирнути глибше та розложити всі її складові, методи реалізації, проміжні результати, розпочалась ще за часів товариша М.Горбачова.

Чи потрібна нам така реформа? Сучасні діячі у освітній галузі у більшості країн світу б’ють на сполох – система шкільної освіти «вбиває» дитячі таланти. В Європі виключенням є фінська школа. Цікаво, що у Фінляндії школа починається з підготовки, самопідготовки та підвищення кваліфікації вчителів, повного фінансово-матеріального і технічного забезпечення цього процесу.

Визнаний у світі американський педагог Кен Робінсон доводить, що потрібна революція освіти і в США, і в Англії, і в інших країнах. Він зробив висновок, що основи освітніх систем майже всіх країн сформовані в ХІХ столітті. Головним їх завданням було підготувати трудові ресурси для індустріалізації, постіндустріалізації тощо. Сьогодні головною метою стає  «екологія людини»  - знаходження, «видобування» талантів дитини та розвиток їх протягом всього життя людини.